Здоровенькi були!

[Robson]

Браво!
До речі. Євтушенко бував у нашій школі. Був у прекрасних стосунках з моєю вчителькою англійської мови.

[Todin]

Браво!
До речі. Євтушенко бував у нашій школі. Був у прекрасних стосунках з моєю вчителькою англійської мови.

Євтушенко - радянський та російський поет.
Жодного відношення до України він не має.
Проте він написав поему "Бабин Яр", за яку українські іммігранти в Америці його побили, ребро зламали, здається.

[Robson]

Браво!
До речі. Євтушенко бував у нашій школі. Був у прекрасних стосунках з моєю вчителькою англійської мови.

Євтушенко - радянський та російський поет.
Жодного відношення до України він не має.
Проте він написав поему "Бабин Яр", за яку українські іммігранти в Америці його побили, ребро зламали, здається.

Він бував у Києві. З моєю вчителькою здружився через її дочку, скрипальку, яка жила у Москві.

А взагалі, з огляду на сучасність, то дійсно, його поезії неоднозначні. Дуже радянським був. Але умів запалити.

[Robson]

Щойно посварилася у сусідній темі з отим Кокосом. Патякає що-небудь, аби бовкнути, не знючи предмету. Вирішила розмістити трохи поезій Павла Тичини. Так-так, саме його. Не отих, що були написані на замовлення НКВС, представлених в учнівській програмі школи "Партія веде", а тих, що були від серця.

Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі ваші. — Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив...
.............................
О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...

О панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тмінно.
Сніги, сніги, сніги...
........................

Це просто так, не шукаючи.

[Jefe]

Щойно посварилася у сусідній темі з отим Кокосом. Патякає що-небудь, аби бовкнути, не знючи предмету. Вирішила розмістити трохи поезій Павла Тичини. Так-так, саме його. Не отих, що були написані на замовлення НКВС, представлених в учнівській програмі школи "Партія веде", а тих, що були від серця.

Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі ваші. — Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив...
.............................
О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...

О панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тмінно.
Сніги, сніги, сніги...
........................

Це просто так, не шукаючи.

Такого Тичину я б з насолодою вивчав.

[Robson]

Щойно посварилася у сусідній темі з отим Кокосом. Патякає що-небудь, аби бовкнути, не знючи предмету. Вирішила розмістити трохи поезій Павла Тичини. Так-так, саме його. Не отих, що були написані на замовлення НКВС, представлених в учнівській програмі школи "Партія веде", а тих, що були від серця.

Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Такого Тичину я б з насолодою вивчав.

Так воно є і його чимало. Рання лірика.
А тоді жорна НКВС приперли і швиденько мізки "на місце" поставили. "Умієш римувати, то римуй те, що нам потрібно. Бо..." І поїхало...Оту дурнувату "Пісню трактористки" загадували учити.
"Ой артіль моя "Трояндо", маркізет, мадеполам! Вишивала я узори з тривогою пополам. З тривогою – ой же смішно! – з тривогою – ну й чудна! – Тільки десь там загуркоче – так і кинусь до вікна."

[Jefe]

Пам'ятаю к діду приїхав в село, та він мене питає що ми там в школі вивчали. Кажу класом читали Наталку Полтавку, всі сміялися. Він, чому там сміятися? Там один каже Наталке не дрочитися. Дід мені, коли корову або муха або шершень вкусить то вона скаженіє та починає стрибати та бігти, тоді кажуть що корова дрочиться.

[Robson]

Пам'ятаю к діду приїхав в село, та він мене питає що ми там в школі вивчали. Кажу класом читали Наталку Полтавку, всі сміялися. Він, чому там сміятися? Там один каже Наталке не дрочитися. Дід мені, коли корову або муха або шершень вкусить то вона скаженіє та починає стрибати та бігти, тоді кажуть що корова дрочиться.

Бо в народі так і кажуть. Зовсім не то, що у тюрмі. А ще (у нашій місцевості) слово "дрочити" часто вживали у значенні "дражнити". Правда-таки.

[Jefe]

Пам'ятаю к діду приїхав в село, та він мене питає що ми там в школі вивчали. Кажу класом читали Наталку Полтавку, всі сміялися. Він, чому там сміятися? Там один каже Наталке не дрочитися. Дід мені, коли корову або муха або шершень вкусить то вона скаженіє та починає стрибати та бігти, тоді кажуть що корова дрочиться.

Бо в народі так і кажуть. Зовсім не то, що у тюрмі. А ще (у нашій місцевості) слово "дрочити" часто вживали у значенні "дражнити". Правда-таки.

В народі і не таке кажуть, я колись, десь почув запитання: Якого Блядя?

[Robson]

Бо в народі так і кажуть. Зовсім не то, що у тюрмі. А ще (у нашій місцевості) слово "дрочити" часто вживали у значенні "дражнити". Правда-таки.

В народі і не таке кажуть, я колись, десь почув запитання: Якого Блядя?

Ой, мамо рідна!
А взагалі, Моя бабуня розказували, що навіть іще до тої війни у селах не матюкалися. Не було матюків. Тобто було 2 матюки, та й матюками їх чи назвеш. Стосувалися рис характеру жінок і аж ніяк не геніталій. Я їх чула, як дві тьотки побилися за мужика. Мені було тоді років 4. Билися на вулиці, а ми, дітлахи, кружка дивлися на ту чудасію.
А матюки привозили або хлопці після армії (там понабиралися руської культури) або ті, що приїжджали із города(там теж було до біса "культурних"). Ото ж потихеньку і навезли.
А були прокльони. Двоюрідна бабуня була майстриня до прокльонів. Хоч її і не схвалювали за це.

[Jefe]

В народі і не таке кажуть, я колись, десь почув запитання: Якого Блядя?

Ой, мамо рідна!
А взагалі, Моя бабуня розказували, що навіть іще до тої війни у селах не матюкалися. Не було матюків. Тобто було 2 матюки, та й матюками їх чи назвеш. Стосувалися рис характеру жінок і аж ніяк не геніталій. Я їх чула, як дві тьотки побилися за мужика. Мені було тоді років 4. Билися на вулиці, а ми, дітлахи, кружка дивлися на ту чудасію.
А матюки привозили або хлопці після армії (там понабиралися руської культури) або ті, що приїжджали із города(там теж було до біса "культурних"). Ото ж потихеньку і навезли.
А були прокльони. Двоюрідна бабуня була майстриня до прокльонів. Хоч її і не схвалювали за це.

Мій дід за слово "дурак" ставів мене колінами на кукурудзу і "писав листа батькам", ставів правда хвилин на 5 бо мені дуже боляче било і я казав що більш не буду. Я не вважаю щоб було якби він мат від мене почув.

[Princeton Lion]

А ми тим часом...

[Kurpa]

А ми тим часом...

А ряженка чьих будет?

[Jefe]

А ми тим часом...

А ряженка чьих будет?

Ти ж сам казав 50 на 50

[Todin]

А ми тим часом...

Ряжанка кацапська, зрадник.

[BarBoss]

А ми тим часом...

Ряжанка кацапська, зрадник.

Зате спорожнить всю російську начинку в шлунку.

[Nikolai_0802]

[Nikolai_0802]

Коханий lyrics
Зорі, як очі, дивляться скрізь на нас.
Серце не хоче, щоб промайнув цей час.
Хай в цю хвилину піснею лине
Понад землею радість моя.

Коханий! Мій кришталевий цвіт.
Коханий! Тобі я дарую світ.
Коханий! Сонце і небо,
Море і вітер - це ти, це ти,
Коханий! Сонце і небо,
Море і вітер - це ти, це ти.

Луки і доли зазеленіли враз.
Вірю ніколи щастя не зрадить нас.
Вірю і знаю, нам нагадає,
Подих весняний вечір о цей.

Коханий! Мій кришталевий цвіт.
Коханий! Тобі я дарую світ.
Коханий! Сонце і небо,
Море і вітер - це ти, це ти.
Коханий! Сонце і небо,
Море і вітер - це ти, це ти.

[Robson]

А ми тим часом...

Ряжанка кацапська, зрадник.

Ряжанку прибрати! А еклери - та нікада в жисті! Я їх сама поїм. І не погладшаю. А як і погладшаю, дак хоч не обідно. Бо смакота.

[Robson]

Ряжанка кацапська, зрадник.

Зате спорожнить всю російську начинку в шлунку.

Туди їй і дорога. І побільше. Амінь.